ДИСЦИПЛИНЫ

Раздел работ:

Международная экономика


Тема: Глобалізації ринку об’єктів інтелектуальної власності, розкриття ключових тенденцій його розвитку. Обґрунтування механізмів інтеграції України у світовий ринок ОІВ
Тип: Диплом (Магистерская)
Дата добавления: 2018-07-11 18:15:00
Автор:
Обьем: 110
Цена: 55 грн.

Содержание:

ВСТУП……………………………………………………………………………..3

РОЗДІЛ 1

ТЕОРЕТИКО-МЕТОДОЛОГІЧНІ ЗАСАДИ ГЛОБАЛІЗАЦІЇ РИНКУ ОБ’ЄКТІВ ІНТЕЛЕКТУАЛЬНОЇ ВЛАСНОСТІ………………………………...6

1.1.         Сутнісна природа і класифікація об’єктів інтелектуальної власності….6

1.2.         Критерії економічної оцінки об’єктів інтелектуальної власності……..13

1.3.         Становлення та інституалізація глобального ринку об’єктів інтелектуальної власності……………………………………………………….19

РОЗДІЛ 2

ГЛОБАЛІЗАЦІЙНИЙ ВИМІР РОЗВИТКУ РИНКУ

ІНТЕЛЕКТУАЛЬНОЇ ВЛАСНОСТІ……………………………………………28

2.1.         Світові центри продукування об’єктів інтелектуальної власності…….28

2.2.         Ключові механізми захисту інтелектуальної власності………………..38

2.3.         Роль ТНК у функціонуванні глобального ринку об’єктів

інтелектуальної власності……………………………………………………….47

РОЗДІЛ 3

МЕХАНІЗМИ ІНТЕГРАЦІЇ УКРАЇНИ У ГЛОБАЛЬНИЙ РИНОК

ОБ’ЄКТІВ ІНТЕЛЕКТУАЛЬНОЇ ВЛАСНОСТІ………………………………….55

3.1.          Аналітична оцінка розвитку вітчизняного ринку об’єктів інтелектуальної власності……………………………………………………….55

3.2.          Вдосконалення нормативно правових основ функціонування ринку об’єктів інтелектуальної власності……………………………………………..68

3.3.          Напрями нарощування участі України у глобальному ринку

об’єктів інтелектуальної власності……………………………………………..74

ВИСНОВКИ……………………………………………………………………...82

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ……………………………………….86

ДОДАТКИ………………………………………………………………………..96



Выводы:

За своєю сутнісною природою об’єкт інтелектуальної власності є інтелектуальним продуктом, результатом творчої чи інтелектуальної діяльності людини. Але продукт творчої чи інтелектуальної праці перетворюється на ОІВ тільки у тому випадку, коли останній перетворюється на повноцінний товар, що має споживчу вартість і втілений у відповідних правоохоронних документах. Законодавством України передбачено поділ об’єктів права інтелектуальної власності на три групи: об’єкти авторського та суміжних прав, об’єкти права промислової власності та засоби індивідуалізації. Всесвітня організація інтелектуальної власності розподіляє ОІВ на дві загальні групи: промислова власність (патенти на винаходи, товарні знаки, промислові зразки, географічні значення) та авторське право (на літературні та музичні твори, об’єкти кіномистецтва, мистецькі та архітектурні роботи).

ОІВ – специфічний товар, що потребує економічної оцінки. Ключові критерії якої: показник патентної чистоти; техніко-економічна значимість; надійність правового захисту; термін дії охоронного документа на момент оцінки вартості ОІВ чи термін дії ліцензійного договору; витрати власника виключних прав на створення/розробку ОІВ; витрати власника виключних прав на патентування/реєстрацію об’єкта промислової власності, що включають мито, збори та інші витрати на підтримку чинності охоронних документів, оплату послуг патентного повіреного; витрати на організацію використання об’єкта промислової власності, у т.ч. витрати на маркетинг; витрати на страхування ризиків; витрати власника виключних прав на вирішення правових конфліктів щодо ОІВ, як у судовому порядку, так і за згодою сторін; строк корисного використання ОІВ; фактор морального старіння ОІВ; очікувані надходження ліцензійних платежів (за умови їх фіксації); середньостатистичні ставки роялті для оцінюваного виду ОІВ; очікувані надходження компенсаційних виплат та штрафних платежів у випадку порушення виключних прав власника ОІВ; виробнича готовність ОІВ. Застосування підходів до оцінки ОІВ залежить від мети здійснення оцінки та різновиду ОІВ. Методики економічної оцінки ОІВ ґрунтуються на дохідному, витратному та ринковому підходах.

Становлення та інституалізація глобального ринку ОІВ, як цілісної системи відносин між творцями ОІВ, суб’єктами інституціоналізації їх прав та споживачами з приводу комерціалізації результатів інтелектуальної праці на інтернаціональному рівні, супроводжували НТП і чітко окреслилися на початку ХХІ ст. Глобальний ринок ОІВ динамічно зростає за різними сегментами, хоча прослідковуються окремі роки, що відзначаються негативною динамікою. Основними гравцями на глобальному ринку ОІВ виступають суб’єкти ІВ з розвинених країн та окремих країн, що розвиваються, тобто країни з високим та вищим за середній рівнем доходу з Азії, Європи та Північної Америки.

Позиції глобальних інноваційних лідерів у ХХІ ст. зберігають за собою США, Японія та країни ЄС. Поряд з тим, відбувається поступове формування мультиполярного світу науки та техніки із посиленням позицій країн Південно-Східної Азії, особливо Китаю, Південної Кореї, Тайваню та Сінгапуру. Однак, якщо ОІВ традиційних центрів продукування ОІВ отримують глобальну комерціалізацію, то нових – переважно тільки внутрішню. Кожна країна має власну специфіку продукування ОІВ й закріплення інноваційних позицій у світовому масштабі.

Становлення та розвиток глобального ринку ОІВ супроводжується зростанням обсягів та масштабів порушення ПІВ, що актуалізує питання захисту ПІВ. Перелік країн найбільших порушників ПІВ щороку публікують США – «Спеціальні 301». Захист ІВ здійснюється на трьох рівнях: міжнародному, регіональному та національному. Ключовим механізмом системи захисту ІВ на міжнародному рівні є Всесвітня організація інтелектуальної власності, що забезпечує ефективну співпрацю країн у сфері ІВ та здійснює адміністративне управління багатосторонніми договорами. Основним нормативно-правовим актом, що регламентує функціонування глобального ринку ОІВ, є Угода ТРІПС, адміністрування якої покладено на СОТ, і норми якої, визнані країнами як мінімальні вимоги до правового захисту ІВ. Серед регіональних моделей захисту ПІВ найбільш розвиненою та дієвою є європейська, а серед національних – система захисту ІВ США.

Роль ТНК у функціонуванні глобального ринку ОІВ поступово зростає, що супроводжується певним послабленням регуляторної результативності його традиційних інститутів. Це зумовлено перетворенням ТНК на рушія НТП та їх масштабною інноваційною та патентно-ліцензійною діяльністю. Корпорації удосконалюють свої інноваційні стратегії, виходячи з позицій продуцента та споживача ОІВ, переносячи радикальні технологій до країни базування штаб-квартир і розширюючи інноваційну діяльність закордонних підрозділів, й використовуючи усі переваги техноглобалізму.

Україна, що була однією з найбільш індустріально розвинутих країн СРСР та володіла потужним науково-технічним потенціалом, за роки незалежності суттєво послабила свої позиції за цими напрямками. Але, навіть, за таких умов ринок ОІВ в Україні є функціонуючим. Вираженим є переважання реєстрації ОІВ торгівельної орієнтації і патентування базових та експортоорієнтованих галузей економіки. В імпорті технологій превалює морально застаріле обладнання і трансфер західних підприємницьких та управлінських методик. Українські суб’єкти господарювання реєструють ОІВ у національних системах патентування інших країн та міжнародних (РТС, Мадридська та Гаазька). Інноваційна інфраструктура є нерозвиненою, функціонально неповною та неспроможною охопити всі ланки інноваційного процесу. Проблеми розвитку українського ринку ОІВ утворюють кілька груп: комерціалізації, інноваційні, фінансові, економічні охоронні, правові тощо.

Україна щорічно протягом багатьох років потрапляє до переліку «Спеціальні 301», хоча законодавча база сфери ІВ вже давно сформована. Нормативно-правове забезпечення функціонування ринку ОІВ в Україні складають 10 спеціальних законів, що регулюють правовідносини в сфері захисту ІВ, міжнародні угоди у сфері ІВ, у т.ч. ТРІПС та багатосторонні угоди ВОІВ, до яких приєдналася Україна, 9 кодексів, більше 100 підзаконних актів Кабінету Міністрів та інших органів виконавчої влади. Але мають місце численні нормативно-правові колізії, недостатньою є регуляторна ефективність низки законодавчих норм і законодавство не повністю кореспондується з міжнародними нормами, що створює суттєві перешкоди на шляху до формування цілісної законодавчої системи захисту права ІВ в Україні.

Основними напрямами нарощування участі України у глобальному ринку ОІВ є повноцінне використання наявного наукового та технологічного потенціалу, особливо у сфері нанотехнологій та матеріалознавства. Ключовими напрямами необхідної активізації участі України у глобальному ринку ОІВ є стимулювання та підтримка технологічної кластеризації національної економіки з пріоритетною роллю української фундаментальної науки в якості ядра національної кластерної мережі; підключення українських підприємств до транснаціональних виробничих мереж; розвиток інфраструктурних інститутів ринку ОІВ; реформування національної нормативно-правової бази у напрямку наближення її до міжнародних стандартів, і особливо її гармонізацію з законодавством Європейського Союзу у сфері захисту ІВ; створення спеціалізованого патентного суду й ухвалення цілісного Патентно-процесуального кодексу щодо запровадження кримінальної відповідальності за порушення прав ІВ; розробка нормативно-правової бази міжнародного трансферу технологій з орієнтацією на положення відповідних стандартів ЄС; формування національної патентної бібліотеки та забезпечення інформаційної підтримки діяльності в сфері ІВ;

удосконалення національної системи підготовки, перепідготовки та підвищення кваліфікації спеціалістів у сфері ІВ; залучення в господарський обіг усіх результатів інтелектуальної діяльності вітчизняних підприємств та комерціалізація винаходів наукових установ та навчальних закладів.



Вернулся в раздел работ Скачать работу



Если Вам не подходят способы оплаты, указанные на сайте, Вы можете оплатить доступ к работам, перечислив деньги на карту Приватбанка. Для уточнения реквизитов обращайтесь к администратору

ЕСЛИ У ВАС ВОЗНИКЛИ ВОПРОСЫ ПО ПОВОДУ ДОБАВЛЕНИЯ ИЛИ СКАЧИВАНИЯ РАБОТ ОБРАЩАЙТЕСЬ К АДМИНИСТРАТОРУ САЙТА:

+380969431646, +380501022921 или helpstudentu@mail.ru

Логин:
Пароль:
  Напомнить пароль ?
 

Если вы не зарегистрированы, пожалуйста, зарегистрируйтесь