Педагогіка, освіта

Ефективне навчання навичкам хореографії ґрунтується на різноманітних теоретичних основах, стратегіях та індивідуальних стилях. Критична педагогіка визначає діапазон стилів викладання від командного стилю (авторитарного), за якого вчитель приймає всі рішення, до стилю, орієнтованого на учня, керованого прийняттям рішень самим учнем. На додаток до різних стилів викладання існує кілька способів структурувати клас, починаючи від занять, присвячених виключно набуттю навичок, до занять, зосереджених на розвитку особистих та міжособистісних навичок. Структура класу визначається кваліфікацією вчителя та його підходом до викладання. Подібно до того, як вчителі мають різні сильні сторони, здібності, цінності, особистості та обмеження, які впливають на те, як вони викладають, учні також відрізняються здібностями, талантом, особистістю та стилями навчання.

Різноманітність дисциплін і численні теорії в кожній дисципліні надають розуміння та знання, які дають змогу використовувати найкращі практики викладання. Спектр стилів викладання Мостона (континуум від стилів, спрямованих на вчителя, до стилів, спрямованих на учнів) був єдиною найвпливовішою моделлю викладання для педагогіки хореографічного виховання. З філософії Мостона випливає, що фізичні якості, такі як спритність, рівновага, гнучкість, витривалість, сила та релаксація, є основою розвитку фізичної працездатності та можуть розвиватися шляхом поступової послідовності рухів. Він базувався на двох процесах: індивідуалізованому навчанні та когнітивних процесах. У оригінальній моделі кінцевою метою для вчителів було сприяння незалежному мисленню та прийняттю рішень. Хоча мета залишилася незмінною, сучасні погляди не є ієрархічними та дозволяють досягнути більшої плавності між різними підходами. Іншими словами, не існує жодного найкращого методу.

На сьогоднішній день не було жодної комплексної спроби об`єднати літературу з цих різних дисциплін щодо викладання та навчання, щоб створити модель педагогіки викладання хореографії. Гіббонс спеціально застосував Спектр стилів навчання Мостона та Ешворта, а Пурец і Скрінар наголошували на важливості застосування теорії моторного навчання для навчання техніці. Наразі не існує інтегрованої теоретичної чи науково-обґрунтованої моделі навчання хореографії, яка б охоплювала теорії та принципи з широкого кола дисциплін.

Існує багато стратегій, які вчителі можуть застосувати для досягнення цілей викладання. Ці цілі полягають у тому, щоб заохочувати учнів вчитися та розвивати майстерність, у той час як вони розвивають позитивну самооцінку та залишаються захопленими процесом навчання. Вчитель може діяти як гід, створюючи середовище, яке кидає виклик і стимулює учнів досягти найвищого рівня майстерності, і водночас надихає шанувати тіло та підносити дух. Таким чином, майстерність і самооцінка можуть працювати «рука об руку», створюючи великих митців, які є самовпевненими та готовими стати наступним поколінням чудових вчителів.

Важливо обговорити переконання та ставлення до того, що визначає хорошого учня, зосереджуючись на людині в цілому, а не лише на тілі. Якщо обговорювані атрибути, пов`язані лише з фізичною формою (такі як надзвичайна гнучкість, ідеальні пропорції або низька маса тіла), учні можуть почати відчувати себе приголомшеними та безнадійними, що вони мало контролюють свій прогрес. Коментарі щодо статури можна збалансувати обговоренням виконавських навичок, музикальності та артистичних якостей. Їх можна заохочувати розвивати всі аспекти художніх і технічних навичок, починати цінувати особисті якості, а також розуміти сфери, які потребують вдосконалення.

Крім того, існують інші впливи, які можуть бути менш очевидними, але настільки ж потужними. Корисно відкрито досліджувати внутрішній діалог учнів, особливо тому, що він відображає негативну саморозмову, а також вплив негативного внутрішнього діалогу та пов`язаних з ним глибинних переконань на зниження розвитку навичок і продуктивність. Незважаючи на те, що природа навчання хореографіїполягає в тому, щоб розвивати навички самокритики, постійні негативні думки та системи переконань заважають концентрації та готовності ризикувати. Важливо також дозволити обговорення зовнішніх впливів, які впливають на внутрішній діалог, таких як ЗМІ, очікування культури хореографії та попередній досвід навчання.

Дослідження та вплив зворотного зв`язку на навчання рухових навичок протягом деякого часу були предметом уваги в літературі з вивчення моторики.Важливо забезпечити конструктивний зворотний зв`язок (оцінку) як від викладача, так і від учнів після спроби вивчення матеріалу. Повторення матеріалу знову і знову без часу на роздуми та зворотний зв`язок може призвести до повторення одних і тих же помилок і, таким чином, призвести до зниження самооцінки. Також найкраще дозволити учням повторити матеріал після отримання зворотного зв`язку, щоб вони мали можливість покращити роботу, а не просто почути, чого не вистачає. Це допомагає розвивати та закріплювати когнітивні та рухові схеми.

Те, як вчитель вносить виправлення та відгуки, може суттєво вплинути на бажання учнів ризикувати, а також на їхнє розуміння природи помилок і рухового навчання. Після спроби вправи або комбінації вчитель може обговорити, як і чому спроба була корисною в контексті навчання, незалежно від того, наскільки «вдалою» чи «правильною» вона була з точки зору традиційного танцю. Цей підхід вимагає зміни точки зору вчителя від ідеї, що мета полягає в тому, щоб не робити помилок (наприклад, не повинно бути втрати рівноваги) до ідеї, що помилки насправді є частиною процесу навчання (наприклад, нейромоторна система, а механізми балансування вимагають помилок і втрати рівноваги, щоб навчитися основам нових рухових стратегій).

Завдяки цьому процесу дуже заохочуються експерименти та ризик. У той час як перфекціоністські якості часто виявляються в особистісному складі учня, цей експериментальний підхід може дозволити помилку в позитивному ключі та підвищити самооцінку через більш прийнятну точку зору. По суті, все вищесказане вимагає переосмислення класової точки зору. Справа не в тому, що вчитель стає менш вимогливим, допускаючи помилки та недосконалість; насправді вчитель є більш вимогливим, тому що помилки та експерименти допомагають прискорити прогрес і розвинути покращений руховий контроль.

Тим не менш, існують також відмінні риси в організації методик викладання хореографії. В самодіяльному хореографічному колективі повинна бути глибоко продумана системна робота над репертуаром, налагоджена систематична навчально-виховна робота. Варто згадати, що типові освітні програми мистецької школи затверджуються Міністерством культури України. Мистецькі школи можуть використовувати типові освітні програми або реалізувати своє право на розроблення власних освітніх програм, у тому числі наскрізних.  Освітня програма початкової мистецької освіти окреслює рекомендовані підходи до планування й організації закладом освіти єдиного комплексу освітніх компонентів для досягнення учнями обов`язкових результатів навчання, визначених Державним стандартом початкової мистецької освіти.

Освітня програма визначає:

·                   вимоги до осіб (учнів), які можуть розпочати навчання за цією програмою;

·                   загальний обсяг навчального навантаження;

·                   перелік освітніх компонентів та їх логічну послідовність.

·                   очікувані результати навчання здобувачів освіти.

Освітня програма закладу початкової мистецької освіти має передбачати досягнення здобувачами освіти результатів навчання (компетентностей), визначених Державним стандартом початкової освіти. Навчальні плани зорієнтовані на роботу закладів початкової мистецької освіти за шестиденним навчальним тижнем.

Гранично допустиме навчальне навантаження учнів встановлюється відповідно до вимог чинних нормативних документів, що визначають санітарно-епідеміологічні вимоги до освітнього процесу та закладів освіти усіх форм власності. Для недопущення перевантаження учнів необхідно враховувати їх навчання в закладах загальної середньої освіти. Хоча і вдалося виокремити прояви різноспрямованості методик викладання хореографії, проте, вони застосовуються для забезпечення постійного вдосконалення навичок учнів з хореографічного мистецтва за допомогою коригувальних впливів вчителів.