ДИСЦИПЛИНЫ

Раздел работ:

Политология


Тема: ЄВРОІНТЕГРАЦІЙНА ПОЛІТИКА УКРАЇНИ: ПРОБЛЕМИ ТА ПЕРСПЕКТИВИ
Тип: Диплом (Магистерская)
Дата добавления: 2015-01-09 23:05:11
Автор:
Обьем: 90
Цена: 55 грн.

Содержание:

ЗМІСТ

ВСТУП……………………………………………………………………………………..

РОЗДІЛ І. РЕТРОСПЕКТИВНІ ТЕНДЕНЦІЇ В ЄВРОІНТЕГРАЦІЙНІЙ ПОЛІТИЦІ УКРАЇНИ…………………………………………………………………………………..

1.1. Україна в системі міжнародних відносинна поч. ХХ ст…………………….

1.2. Розвиток зовнішньої політики України у другій половині ХХ ст………...

1.3. Становлення зовнішньої політики незалежної України…………………...

РОЗДІЛ ІІ.УКРАЇНА-ЄС: СТАН ВІДНОСИН………………………………..……….

2.1. Сфери співробітництва України та ЄС……………………………………...

2.2. Входження України до Ради Європи………………………………………..

2.3. Питання безпеки України в умовах співробітництва з Європейським Союзом……………………………………………………………………………………

РОЗДІЛ ІІІ. ЄВРОІНТЕГРАЦІЙНА ПОЛІТИКА УКРАЇНИ В СУЧАСНИХ ГЕОПОЛІТИЧНИХ УМОВАХ…………………………………………………………

3.1. Специфіка зовнішньополітичної стратегії України………………………

3.2. Перспективи вступу України до Європейського Союзу………………….

3.3. Проблеми інтегрування України до ЄС та шляхи їх подолання…………..

ВИСНОВКИ……………………………………………………………………………...

СПИСОК ЛІТЕРАТУРИ ТА ВИКОРИСТАННИХ ДЖЕРЕЛ………………………...

 



Выводы:

ВИСНОВКИ

Формування зовнішньої політики України на поч. ХХ ст. відбувалося в складних умовах тривладдя на її території, через що країну практично не сприймали на міжнародній арені. Пізніше, з приходом до влади комуністів, УРСР була включена до міжнародних відносин, але не проводила власну політику, а лише підкорялася наказам керівної верхівки СРСР. Українська дипломатія «хрущовської відлиги» не була гнучкою, оскільки все ще підпорядковувалася загальній політиці Радянського Союзу. З іменем М. Хрущова пов'язані як розрядка у відносинах із Заходом, так і Карибська криза (1962 р.), що поставила світ на межу ядерної війни. Подолати атмосферу недовіри і неприязні, в якій опинилась і українська дипломатія, було нелегко, незважаючи на те, що основним змістом діяльності України на міжнародній арені стала боротьба за мир і безпеку народів, мирне співіснування держав із різним суспільним ладом. Як член ООН, республіка значної уваги надавала питанням недопущення нової світової війни.

В сучасних міжнародних відносинах Україна зорієнтована на інтеграцію в ЄС. Країна в своємурозвитку повинна досягти тих критеріїв, за якими визнається готовність країн-кандидатів до членства в ЄС, серед яких стабільність інститутів, які гарантуютьпринципи демократії і законності в країні, наявність функціонуючої ринковоїекономіки, її конкурентоспроможності, сприйняття права Європейського Союзу,спроможність держави взяти на себе зобов’язання, які випливають з членства.

Утвердження в Україні європейських політичних, економічних, соціальних і гуманітарних стандартів, підвищення рівня та якості життя населення є одними з тих найважливіших результатів, утвердження яких, в нашій країні, стане результатом європейської інтеграції. Ці результати відповідають національним інтересам нашої країни. Також Угода про асоціацію допоможе посилити співробітництво з Європейським Союзом як в політичній, так і в економічній сферах.

Член­с­т­во ж Укра­ї­ни у Ра­ді Єв­ро­пи допомогло визначити основні напрями розвитку нашої держави. Це і розвиток та підтримання демократії, захист прав людини, верховенство права. У цьо­му кон­те­к­с­ті для Укра­ї­ни ва­ж­ли­вою є і ді­я­ль­ність за­со­бів ма­со­вої ін­фор­ма­ції, осо­б­ли­во у ви­ро­б­лен­ні но­вих форм і за­со­бів для по­пу­ля­ри­за­ції та утвер­джен­ня цих прі­о­ри­те­тів.

Залучення України до участі в Європейській Політиці Безпеки та Оборони дозволить нашій державі активно приймати участь у формуванні системи забезпечення європейської безпеки, зниженні рівня загроз та конфліктності на європейському континенті та, безпосередньо, в Україні.Активна участь України в подібній сфері зарекомендує її як надійного партнера та допоможе швидше та глибше інтегруватися в політико-економічний, соціальний та культурний простір Євросоюзу.

Стратегічну спрямованість зовнішньополітичного курсу Української держави закладено в Декларації про державний суверенітет України і в Основних напрямах зовнішньої політики України. Зовнішня політика України спрямована на забезпечення її національних інтересів і безпеки шляхом підтримання мирного і взаємовигідного співробітництва з членами міжнародного співтовариства за загальновизнаними принципами і нормами міжнародного права. Через те, що геополітично Україна розташована між кількома центрами сили, для неї надзвичайно важливо виробити загальні підходи до регулювання відносин з країнами в системі багато полярності. Європейська інтеграція є незмінним стратегічнимпріоритетом державної політики незалежної України, продиктована фактомналежності України до європейської цивілізації. Наближення до стандартів ЄС вимагає проведення комплексних змін в політичній, соціально-економічній та правовій сферах. Програма реформування має спиратися на належне матеріальне забезпечення увигляді фінансових ресурсів, оновленої кадрової політики, розгорнутоїсистеми експертної підтримки із залученням можливостей академічногосередовища й громадських організацій.З метою реалізації комплексу завдань європейської інтеграції нашоїдержави необхідно мати чітку і послідовну Стратегію розвитку відносин між Україною та ЄСна близько- і середньострокову перспективу, яка маєвивести країну на рівень, коли отримання членства у ЄС стає майже автоматичним.

Європейська інтеграція є важливим складником процесу глобалізації сучасного світу та продовженням магістрального шляху модернізації західної цивілізації. Вона має декілька вимірів: по-перше – поглиблення інтеграційних процесів у різних сферах суспільно-політичного життя країн (політичній, економічній, воєнно-політичній), що організаційно утворюють повноцінну спільноту; по-друге – процес географічного розширення європейської спільноти за рахунок вступу нових членів з регіону Центральної та Східної Європи.

Розвиток процесів консолідації Європи вимагає від європейців замислитися і над проблемою узгодження своїх геополітичних та геоекономічних інтересів на глобальному рівні. Можна спостерігати певні кроки щодо формування спільних зовнішньополітичних інтересів Європи, про що свідчить тенденція до розширення сфери європейських стратегічних інтересів у східному та південному напрямах – розроблення проектів Середземноморського та Східного партнерства, формування системи транспортних та енергетичних комунікацій із відповідною інфраструктурою.

Створення економічного та монетарного союзу було амбіційним іризиковим рішенням країн-членів, до якого частина з них не була готовою. Починаючи з 2010 р., під впливом світової економічної кризи, деякі з економічних проблем в ЄС (зокрема відсутність достатньої фінансової дисципліни, брак політичної єдності тощо) перетворилися на ризики повного розпаду зони євро і навіть ЄС. Європейський інтеграційний проект, який започатковано після Другої світової війни та який прогресував крок за кроком протягом понад 60 років, нині має пройти етап болючих політичних, економічних і фінансових реформ.

Одним із основних джерел дестабілізації стала неадекватна економічна політика деяких держав-членів монетарного союзу, які не змогли належним чином скористатися перевагами доступу до єдиної валюти та врахувати ризики, що випливають з цього. Отже, антикризова політика в ЄС концентрується на декількох рівнях: рівень національних економік (суверенних фінансів, банківських систем, структур економіки); рівень європейських інститутів; рівень європейського законодавства. У контексті несприятливих глобальних економічних тенденцій на тлі втрати довіри з боку інвесторів щодо дієспроможності національних та загальноєвропейських інституцій виглядає малоймовірним, що криза може бути подолана без істотного прогресу у федералізації ЄС.

Протягом 2012-2013 рр. Європейський Союз залишатиметься у зонітурбулентності, що матиме безпосередній вплив на перспективи світової економіки. Будь-який неправильний крок може спровокувати ризики, що погіршуватимуть поточні тренди. Водночас у довгостроковійперспективі Європейський Союз залишатиметься потужним гравцем уміжнародній економічній системі.Практично повномасштабна реалізація Європейського інтеграційного проекту означатиме формування орієнтованого на Європу геоекономічного простору з відповідним включенням проміжних країн у сферу європейських інтересів. У межах такої моделі майбутнього Європи цілком закономірно знаходиться і місце для України, яку прагнуть бачити у ролі чинника стабільності у регіоні Східної Європи згідно з її геополітичним потенціалом.

Включення України у світову економічну і політичну систему, а отже, і у глобалізаційні процеси, можливе у трьох основних варіантах – самостійне (в економічному вимірі – протекціонізм), через євразійську геополітичну модель (повернення до старого – економічний контроль центру) та через європейську інтеграцію (демократія та ринкова економіка). На стратегічний вектор розвитку Української Держави впливають вагомі внутрішні чинники у вигляді позицій провідних політичних сил, а також зовнішні стимули і тиск з боку світових держав.

Україна, намагаючись дистанціюватися від реінтеграційних процесів на пострадянському просторі і значно поступаючись європейськимсусідам за темпамисуспільних перетворень, посідає периферійне становище в обох регіонах. Ця суперечлива ситуація містить у собі виклик фактичної ізольованості України, яка зацікавлена у підтримці усталених конструктивних відносин в обох напрямах, але натомість наявні тенденції загрожують погіршенням міжнародного становища держави.

Стратегічний контекст євроінтеграційного проекту для України вперспективі містить як додаткові можливості й стимули до економічного розвитку, так і серйозні виклики. Нереалізований економічний потенціал України, з одного боку, та кардинальне поліпшення державної управлінської культури, у тому числі підвищення спроможності державних інституцій щодо управління кризовими ситуаціями – з іншого, створюють простір для стратегічного маневрування у середньостроковій перспективі. Значною мірою остання обставина має стати визначальною стосовно перспектив глибшої економічної та політичної інтеграції в ЄС, оскільки належне політичне та економічне управління набуває вагомого значення в умовах кризи.

Для розвитку незалежної України одним із нагальних питань постає практичне забезпечення принципу цілеспрямованості її зовнішньої політики у сфері інтеграції у міжнародні економічні та безпекові структури. Його впровадження гальмується не тільки різноспрямованими, іноді діаметрально протилежними, орієнтаціями українських політичних еліт і громадян, а й різнорівневими процесами, що мають реально забезпечити стратегію інтеграції.

Визначення ролі України у формуванні нової структури безпекових відносин у Європі має бути одним із основних важелів просування її головних інтересів у відносинах і з європейськими країнами, і провідними організаціями у сфері європейської безпеки, насамперед з НАТО та ЄС.

Регіональні організації та міждержавні об’єднання створюють сьогодні необхідну основу та механізми колективного вирішення питань політичної та економічної безпеки і регіонів у цілому, і окремих держав. Формування дієвих механізмів співробітництва та зміцнення відносин між регіональними організаціями внесено на порядок денний відносин України з організаціями європейської безпеки.

В умовах глобалізації зміст і роль державного суверенітету трансформуються. У межах ЄС як інтеграційного утворення новітнього типу йдеться не про відмову від державного суверенітету, а про «об’єднання суверенітетів» – спільні дії країн-членів з метою ефективнішої реалізації власних національних інтересів.

ЄС має гнучку систему прийняття рішень, що поєднує суверенітети держав-членів та дозволяє їм контролювати процеси обмеження їх прерогатив. У цій системі право індивідуального вето доповнюється системою «участі або неучасті за бажанням» (у єврозоні, Шенгенській угоді, Хартії фундаментальних прав тощо), а також системою голосування кваліфікованою більшістю. За цих умов кожна з країн-членів незалежно від розміру та рівня економічного розвитку реально впливає на рішення всередині ЄС і отримує, за необхідності, безпекові гарантії. Процес інтеграції в ЄС відкриває для України перспективу підтримки державного суверенітету у нових міжнародних умовах, коли державна незалежність виявляється не у праві на здійснення одноосібних дій, а у реалізації національних інтересів спільно з іншими державами, що поділяють такі самі цілі. У разі набуття повноправного членства вЄС Україна отримає гарантії безпеки, передбачені для країн-членів.

Інтеграційні проекти на пострадянському просторі, ініційованіРосійською Федерацією, також передбачають обмеження державного суверенітету країн-учасниць. Водночас процес прийняття рішень у таких об’єднаннях відводить переважну роль Росії, а також не дозволяє іншим державам-учасницям контролювати обмеження свого суверенітету.

Недостатня збалансованість зовнішньополітичного і зовнішньо-економічного курсу України є чинником, що негативно впливає на міжнародну позицію нашої держави, внаслідок чого вона втрачає міжнародно-політичні можливості реалізації свого суверенітету.



Вернулся в раздел работ Скачать работу



Если Вам не подходят способы оплаты, указанные на сайте, Вы можете оплатить доступ к работам, перечислив деньги на карту Приватбанка. Для уточнения реквизитов обращайтесь к администратору

ЕСЛИ У ВАС ВОЗНИКЛИ ВОПРОСЫ ПО ПОВОДУ ДОБАВЛЕНИЯ ИЛИ СКАЧИВАНИЯ РАБОТ ОБРАЩАЙТЕСЬ К АДМИНИСТРАТОРУ САЙТА:

+380969431646, +380501022921 или helpstudentu@mail.ru

Логин:
Пароль:
  Напомнить пароль ?
 

Если вы не зарегистрированы, пожалуйста, зарегистрируйтесь